Стратегічна концепція соціальної та благодійної роботи
відділу соціального служіння і благодійництва Бориспільської єпархії
Місія відділу – надання духовної, соціальної та гуманітарної допомоги людям, що потрапили в скрутні обставини життя.
1
Сучасна цивілізація загострила проблеми співвідношення людини і Бога, людини і суспільства, людини та навколишнього середовища. Сьогоденні суспільні проблеми роблять служіння Церкви як ніколи актуальним. Головною метою соціального служіння Церкви є утвердження в суспільній свідомості ідеї про гідність та виключну цінність людської особистості, що створена за образом і подобою Бога, виявлення християнської любові та милосердя.
Православна церква має багатовіковий досвід такого служіння, яке почалося ще в перші віки християнства, в різні історичні епохи мало різноманітні форми та прояви, в радянські часи зазнало нищівного занепаду, а нині набирає нового змісту, значення і ваги. Проте завжди Церква розглядала благодійність і соціальне служіння не тільки як матеріальну допомогу одних, заможних, іншим, незаможним, а як кропітку роботу по визволенню людини з-під влади зла та відтворення в ній Божого образу і подоби, як допомогу в реалізації кожною людиною її особистісного потенціалу.
Справи милосердя – це шлях одкровення, який Господь вибрав в Своєму Провидінні. Уже в Старому Заповіті милість до ближнього розглядалась як необхідна складова повсякденного життя. Людина покликана бути милосердною до нужденних, бо їй самій виявлена милість Божа. Милосердне служіння і є, перш за все, служінням Самого Сина Божого, Котрий перебуває серед нас «як той, хто служить»(Лук.22:27).
Соціальне служіння, справи милосердя призначені відкривати шлях до пізнання Бога і до спасіння. Коли людина втратила можливість відкрито і безпосередньо спілкуватися з Богом, вона змогла отримати знання про Нього через одкровення Його любові, в тому числі через служіння їй інших людей. Пізнання Всевишнього і спасіння людини тісно пов’язані між собою, і тому справи милосердя мають крім пізнавального ще й спасительний характер.
Місія соціального служіння (дияконія) – це продовження християнами служіння Іісуса Христа людям.
Служіння ближньому – найвище служіння, ціна якого – життя Сина Божого. Соціальне служіння Церкви в своїй діяльності означає видимий прояв невидимого Бога. Воно розкриває образ люблячого Господа через віру, в конкретних справах милосердя.
Благодійність не є способом заманювання людей в Церкву. В епоху інформаційних технологій ми усвідомлюємо всю важливість створення позитивного образу Церкви, однак вважаємо недопустимим використання чужого горя і нещастя для створення свого позитивного іміджу. Ніякі одноразові гуманітарні акції не зможуть замінити кропіткої роботи Церкви спрямованої на духовне вдосконалення людини. Тому при підготовці і проведенні відповідних соціальних програм Церква керується принципом довготривалого стратегічного планування, метою якого є сама людина. Соціальне служіння важливе не тільки для того, кому виявляється допомога, але і для тих, хто її здійснює, так як сприяє вдосконаленню християнського характеру, позбавляє від егоїзму, примножує в людині любов, терпимість і співчуття. Ця діяльність має на увазі також постійне навчання, підвищення кваліфікації, професійної і духовної компетенції у вирішенні завдань соціального служіння. Служіння людині повинно об’єднати зусилля Церкви, державних та громадських організацій, які задіяні в соціальній сфері. Соціальні програми потребують великих матеріальних і людських ресурсів, координації та комплексності в їх рішенні
2
Враховуючи важливість соціального служіння Церкви, в Бориспільській єпархіі в 2013 році по благословенню Архієпископа Бориспільського і Броварського Антонія було створено відділ соціального служіння і благодійництва. Робота відділу грунтується на таких засадах.
Методичне та провове підгрунтя відділу базуються на наступних документах:
- Соціальна концепція УПЦ, в якій викладено базові положення, якими керується Церква в питаннях церковно-державних відносин та з ряду соціально та суспільно значущих проблем, а також основні принципи та засади соціального служіння.
- Закон України “Про соціальні послуги”, який визначає основні поняття та принципи соціальної політики та роботи в Україні для вісх організацій та устав, в тому числі і релігійних, які залучені у соціальну роботу.
- Закон України “Про благодійництво та благодійні організації”, який визначає діяльність, пріоритети та принципи роботи в благодійній сфері.
Основна мета роботи відділу: залучення церковної громади та населення Бориспільської єпархії до соціального служіння. А саме – надання комплексу соціальних послуг, допомоги і благодійництва особам та окремим соціальним групам, які знаходяться у життєво-складних обставинах і не можуть самостійно їх подолати з метою розв”язання їх життєвих проблем.
Основні цілі та цінності роботи відділу: базуються на традиційних християнських православних цінностях – любові і милосердя до ближнього та розумінні того, що в сучасному суспільстві розвиток благодійництва є однією з основ соціальної роботи в Україні.
Соціальні робота – у широкому розумінні – це комплекс заходів (правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших), спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.
Основні форми надання соціальних послуг: соціальне служіння та матеріальна допомога.
Соціальне служіння в контексті роботи відділу включає такі основні види соціальної роботи:
- психологічні послуги/допомога
- духовна підтримка та допомога
- духовно-просвітницька та освітня робота у соціальній галузі
- соціально-побутова допомога
- інші види соціального служіння
Матеріальна (благодійна та гуманітарна) допомога надається особам, що знаходяться у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової та натуральної допомоги: продуктів харчування, засобів санітарії та особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.
Основні вразливі та/або незахищені соціальні групи та бенефіціари (отримувачі благодійної та гуманітарної допомоги):
- Переселенці/біженці зі сходу України із зони бойових дій (АТО) – з 2014 року.
- Учасники та постраждалі від бойових дій в зоні АТО (мирне населення) та їх сім”ї.
- Ветерани та престарілі люди ( в т.ч. в будинках престарілих).
- Хворі на хронічні захворювання та/або соціально небезпечні хвороби (ВІЛ/СНІД, онкохворі, тощо), інваліди, люди з особливими потребами, нарко- та алкозалежні.
- Багатодітні та малозабезпечені сім”ї, одинокі матері та кризові сім”ї, безпритульні та сироти.
- Ув”язнені в МПВ.