Лютий 10, 2016

You are browsing the site archives for Лютий 10, 2016.

“Стоять жебраки або роздуми про подаяння”

Опубликовано Варвара Бродська в 10.02.2016 | 3 Комментариев

Автор статті – Шиловцева Анна, православний психолог. Відомості про автора: киянка, 1957 року народження. Закінчила українсько-англійску школу №49. Освіту отримала в університеті імені Т.Г. Шевченка на філософському факультеті за спеціальністю “Психолог. Викладач психологічних дисциплін”. За цим фахом працювала понад 30 років в університеті імені М.П. Драгоманова на кафедрі психології – вчила майбутніх психологів. Про себе: […]

Масляна: від язичництва до християнства
Ось і пройшов вже понеділок сирної седмиці; нагадаємо, що починається церковна седмиця недільним днем, закінчується суботою. Наступна неділя – про вигнання Адама з раю, або Прощена. «Светлая предпразднства воздержания, светлая предпутия поста днесь…» – читаємо в тропарі канону дня. «Отверзошася божественного покаяния преддверия: приступим усердно, очистившее телеса, брашен и страстей отложение творяще…» – сказано в сідальні. Своїми піснеспівами Православна Церква нагадує – уже зовсім скоро – весна духовна, Великий піст.
Сирна седмиця – це останній підготовчий тиждень до Великого посту, що присвячується єдиній меті – примирення з ближніми, прощенню образ, підготовці до покаянного шляху до Бога – в цьому його християнська складова.
Встановлення тижневого м’якого посту, що передує Великому, відноситься до VII століття. Упродовж цих семи днів не їдять м’ясо, але можна вживати рибу і молочні продукти. Масляна – це суцільна седмиця, скасовується піст у середу і п’ятницю. У храмах цього тижня починають звершувати великопісні служби. У середу і п’ятницю не відправляється Божественна Літургія, читається великопісна молитва святого Єфрема Сирина: «Господи и Владыко живота моего, дух праздности, уныния, любоначалия и празднословия не даждь ми! Дух же целомудрия, смиренномудрия, терпения и любве даруй ми, рабу твоему. Ей, Господи Царю, даруй ми зрети моя прегрешения и не осуждати брата моего, яко благословен еси вовеки веков. Аминь». Ця молитва багаторазово повторюється за всіма великопісними богослужіннями.
Масниці, Масляний тиждень, Масляна – просторічна назва Сирного тижня. На Русі Масниці відзначалися як радісне свято. При слові «Масляна» в уяві постають картини веселих зимових днів, наповнених гамором і шумом, смачними запахами млинців, гомоном гулянь на площах міст, сміхом дітей, сяючими на сонці куполами церков. Досить поширена думка, що Масляна – це свято (або звичай) швидше язичницький, а не православний. Це не зовсім так. Зауважимо, що Масляна в церковній термінології ніколи не називалася святом. Це седмиця, що передує вже початку Посту – і це вже пісні дні (піст на м’ясо). Церква ніколи не сприймала Сирну седмицю як дні святкові; це, швидше, час духовного приготування до Посту. Народне ж сприйняття Масляної як свята Церква намагається тактовно виправляти, тому часто і віряни, й духовенство виявляють ініціативу і беруть участь у традиційних для цього часу заходах – не для того, щоб освятити розгул, але, навпаки, щоб нагадати навіть і випадковим учасникам гулянь про головне – про душу. Адже сенс Масляної не в млинцях, а в осмисленні останніх кроків на шляху до Посту. Про це Церква говорить завжди.
Цей останній підготовчий тиждень до Великого посту – Масляна – це час, що потрібно присвятити доброму спілкуванню з близькими, рідними, друзями.
Церква в ці дні ще й ще раз нагадує про те, що навколо є багато нужденних, голодних, бідних, яким потрібна наша допомога, наша увага і турбота. Тому готуючи традиційну трапезу – млинці, ми не повинні забувати пригостити хворих, людей похилого віку, жебраків. А разом з тим, поділитися з ними нашим душевним теплом. У ці дні добре відвідати і наших близьких, хрещеників, наприклад, або родичів, із якими давно не бачилися і які, можливо, ще не прийшли до Церкви. Якраз випадає хороший привід, щоб поговорити з ними про Піст, про духовне життя. Звичайно, радісна атмосфера цього свята, яку так люблять дітки, і коли дорослі також стають трошки дітьми, не повинна повністю захоплювати нас. Тут повинна бути помірність. Тоді і наше входження «у дні сумні Великого поста» не буде супроводжуватися зневірою, а тільки хорошим настроєм та враженнями від спілкування з нашими близькими у дні Сирної седмиці.
Церква закликає пам’ятати, що веселитися, втрачаючи голову і совість, не варто ніколи, навіть і на Масляну.
Згадаймо повчання святителя Тихона Задонського: «Сирна седмиця є передднем і початком посту, а тому справжнім чадам Церкви слід поводити себе в цю седмицю у всьому набагато стриманіше, ніж у попередні дні, хоча розважливість потрібна завжди. Та чи слухають, однак, християни солодкі словеса велелюбної Матері своєї Церкви? Вона заповідає у ці дні благоговіти, а вони безчинствують. Вона заповідає утримуватися, а вони ще більше віддаються нестриманості. Вона велить освячувати тіло і душу, а вони ще більше оскверняють їх. Вона велить сумувати про скоєні гріхи, а вони займаються беззаконням. Вона радить умилостивляти Бога, а вони ще більше гнівають Всевишнього. Вона призначає піст, а вони ще більше об’їдаються і упиваються. Вона пропонує покаяння, а вони… Я ще раз скажу: хто проводить Масляну в безчинствах, той стає явним ослушником Церкви і показує себе негідним самого імені християнина».
Відтак, Сирна седмиця для православного вірянина – це час інтенсивної підготовки до Великого посту, і зміст приготувань залежить від того, що ви збираєтеся робити Постом, окрім, звичайно, дотримання відомих правил. Ось про це можна подумати упродовж цього тижня. Наприклад, отець Павел Флоренський – сповідник віри, кожного Великого посту прочитував усе Святе Письмо. Якщо не замахуватися так високо, то можна поставити собі посильне завдання, – хоча би Євангеліє перечитати.
Зрозуміло, що сенс Масляної, звичайно, не в гуляннях і не в млинцях. Це – очевидно, і для християнина не потребує особливих пояснень. Особливе призначення цих днів, у ще зовсім недавні часи, коли не було телефонів та електронної пошти, полягало в тому, щоб устигнути, впродовж тижня, що передує Прощеній неділі, об’їхати близьких і далеких та попросити вибачення. А примирившись, перепросивши, як не сісти до святкового столу. Адже зовсім нещодавно всі чули євангельське читання про Закхея, який, покаявшись, від усієї душі приготував трапезу для Спасителя і своїх друзів. Чи притчу про блудного сина, про щастя примирення і прощення: «…при¬-ведше телецъ упитан¬ный заколиите, и яядше веселимся: яко сынъ мой сей мертвъ бѣ, и оживе: и изгиблъ бѣ, и обрѣтеся. И начаша веселитися» (Лк. 15: 23). Тільки замість тільця вгодованого у нас цього тижня – млинці.
За матеріалами порталів «Православ’я і світ» та «Православ’я в Україні» підготував ігумен Герман (Кулакевич)

Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
« Січ				Бер »
1	2	3	4	5	6	7
8	9	10	11	12	13	14
15	16	17	18	19	20	21
22	23	24	25	26	27	28
29

Відділ соціального служіння та благодійництва

Бориспільська єпархія Української Православної Церкви

Лютий 10, 2016

“Стоять жебраки або роздуми про подаяння”

Лютий 10, 2016

Поділитися: