Дуже часто від людей у відповідь на запитання, як вони розуміють свято Стрітення, доводиться чути, що це нібито зустрічається весна з зимою або безліч інших народних варіацій.
Звісно, у наш час інформації про це свято стає дедалі більше. Але як можна окреслити справжній християнський зміст цього свята для людини, яка, зрештою, знає його правдиву історію – історію зустрічі старця Симеона Богоприїмця і Богонемовляти Іісуса Христа?
Нам треба дещо змінити намагання відкинути народну думку про те, що це свято зустрічі зими з весною. Чому? Тому що Церква має наповнювати його сенсом. І це свято – свято зустрічі людини із Богом.
Є біблійна подія – зустріч зі старцем Симеоном, який прожив довге життя в очікуванні того, щоб побачити спасіння світові. Взявши на руки Богонемовля, він сказав: «не я Тебе тримаю, а Ти мене тримаєш» і подякував за те, що він може відійти до вічності.
Ми завжди говоримо, що день Стрітення – це свято зустрічі людини з Богом. Ми маємо зустрітися із Богом у нашому серці. Ми маємо зустріти Бога в тій людині, яка поруч із нами, допомогти їй, і допомігши їй, зробити щось і для власного вічного життя. Ми маємо зустрітися із Богом, який є любов’ю. І тому, дійсно, для православних в ці дні сердечка довкола іншого свята – це нагадування про серце Боже і про те, що має бути любов до Бога в серці.
Повертаючись до зими й весни, можна сказати, що зустріч зими з весною – це образ того, як віра має розтопити лід нашого серця, лід наших гріхів, які покрили все те живе, що має рости в нашій душі.
Тому, споглядаючи на зміни у природі, ми маємо розуміти, що людина має переходити від зими і тьми до сонця і весни. І ця весна для нашого серця – це наша зустріч із Богом – Стрітення Господнє.
